Як правильно погуглити і не потонути в морі інформації? Прості алгоритми роботи — надійний «рятувальний круг».
Здається, в Інтернеті є все, навіть якщо це не було створено у цифрову епоху. Цілі бібліотеки оцифровують свої сховища, фільмофонди освоїли Youtube. Якщо у тебе є доступ до Мережі, ти можеш «натрапити» навіть на такі специфічні речі, як журнал «Крокодил» за 1940 рік або щоденники якогось маловідомого барона. Але коли потрібно знайти щось конкретне, раптом розумієш, що комп'ютер з мережею не готове рішення проблем.
Комп'ютерна та інформаційна грамотність — не одне і те ж.
Комп'ютерна грамотність означає вміння використовувати комп'ютерні технології для вирішення самих різних завдань, а інформаційна — передбачає вміння працювати з інформацією взагалі: в Інтернеті, в бібліотеці, в періодиці. Таким чином, хоч ці поняття і опиняються поруч у багатьох популярних статтях, вони можуть навіть не перетинатися.
Якщо говорити про міжнародне визначення, інформаційна грамотність — це здатність людини усвідомити потребу в інформації, вміння ефективно її шукати, аналізувати і використовувати.
Фонди бібліотеки Карлоса де Монсивайса, Мехіко.
Джерело зображення: wiki
Зараз, в XXI столітті, потік інформації в житті середньостатистичного обивателя без особливого бажання збільшується з кожним днем. Вміння працювати з цим потоком особливо важливо, навіть якщо ти ніколи в житті не хотів написати дослідницьку статтю і не буваєш в бібліотеці.
Інформаційна грамотність — одна з компетенцій, розвиток якої припускають сучасні шкільні стандарти. Але вона формується не на уроках інформатики, а в процесі навчання, коли викладачі дають завдання за своїм предметів.
Отримавши тему чергової доповіді, школяр зазвичай виявляється один на один з інтернет-шукачем, який видає за запитом тисячі сторінок з різною інформацією. І перед юним інтернет-користувачем постає закономірне питання: з чого почати?
Сервери Wikimedia Foudation. Джерело зображення: wiki
Алгоритм пошуку інформації
Цей алгоритм, розроблений сертифікованим вчителем Google Кеті Шрок, буде корисна не тільки школярам, але й усім, перед ким стоїть завдання пошуку інформації по незнайомій темі:
- Написати на аркуші ключові слова з теми, що цікавить.
- Сформулювати питання, яке б не було надто широким, або надто вузьким.
- Перерахувати всі ресурси для пошуку інформації: спеціалізовані сайти, підписки, експертів у цій області.
- Провести поверхневий пошук, щоб переконатися, що на цих ресурсах дійсно є інформація по темі.
- Якщо це необхідно, переформулювати питання.
- Почати поглиблений пошук. При цьому аналізувати достовірність інформації, її обґрунтованість.
- Зберігати знайдену інформацію з зазначенням джерел.
По мірі розвитку інформаційної грамотності частина пунктів починає виконуватися автоматично, але якщо перед вами стоїть завдання складного пошуку, корисно все розкласти по поличках саме таким чином.
Пошуковики стають все «розумніші», і це не завжди на користь ваших досліджень.
Так, Google формує результати пошуку на основі ваших попередніх запитів і відвіданих сторінок. Щоб обійти це і отримати результати, які відповідали б актуальності інформації, а не вашим звичним інтересам, потрібно інструментами пошуку вибрати «всі результати» і відзначити «точна відповідність».
Критичний підхід до інформації
Одна з найбільш корисних навичок в онлайн-пошуку — вміння критично оцінювати інформацію. Про важливість цього вміння повинен знати кожен, хто хоч раз намагався знайти в Інтернеті інформацію, від якої безпосередньо залежали важливі рішення: медичні, правові тощо. Ось п'ять питань, на які необхідно відповісти при читанні будь-якої статті:
- Хто її автор і є він експертом?
- Чи є те, про що каже автор, головною темою даного сайту?
- Коли сайт був створений і коли оновлювався? Є дата публікації статті?
- Звідки прийшла ця інформація?
- Чому ця інформація підходить для моїх цілей?
Пише школяр невеликий реферат чи академік наукову статтю, важливо знати, що матеріали в мережі захищені авторськими правами.
У будь-якого контенту в Інтернеті — тексту, зображень або відео — є автор. З допомогою ліцензії Creative Commons, яку автори розміщують разом з твором, вони можуть визначити, як саме дозволяється використовувати продукт: чи можна використовувати його в комерційних цілях, можна вносити зміни або використовувати для створення іншого продукту.
Google і Flickr дозволяють відразу шукати твори з визначеною ліцензією, для цього потрібно лише вибрати ще один фільтр інструментах пошуку.
Розкласти по поличках
При великій кількості підходящих по темі інтернет-джерел виникає питання: як структурувати всю знайдену інформацію? У цьому допоможуть спеціальні інструменти, які дозволяють зберігати відкриті вкладки і цитати з текстів так, щоб ви завжди могли повернутися до результатів своїх пошуків.
Серед таких інструментів One Tab — розширення для браузерів Chrome і Firefox, його можна встановити безкоштовно. One Tab зберігає відкриті вкладки на одну сторінку, на якій можна ділитися з іншими користувачами.
Великою популярністю користується Evernote — хмарний сервіс для зберігання записів, який серед інших функцій надає можливість зберігати інтернет-сторінки і повертатися до них пізніше.
При використанні інтернет-джерел у навчальних і наукових роботах постає питання про те, як правильно оформлювати посилання і вказувати їх у списку літератури. За правилами, які регулюються ГОСТ 7.82 — 2001 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів», ви повинні вказати основний і паралельний заголовок, те, що це саме електронний ресурс, відомості про авторів та відповідальних, вид ресурсу, відомості про дату та місце публікації, режим доступу посилання на сторінку). Виглядати все має так:
Резолюція 1999 – Резолюція Ради Безпеки ООН № 1244 від 10 червня 1999 р. / ООН Резолюції Ради безпеки [Електронний ресурс]. – Нью-Йорк, 1999. – Режим доступа:http://www.un.org/russian/documen/scresol/res1999/res1244.htm , вільний. – Загл. з екрану. – Яз. рос., англ., фр. та ін.
Докладніше про оформлення цитат з Інтернету можна прочитати в цій статті.
З мотивів: blog.discoveryeducation.com
Немає коментарів:
Дописати коментар